Прогулянка, настрій вже не дуже якийсь час без подорожей та закінчення зими давало про себе знати, стіни квартири давили на свідомість і потрібно було щось вирішувати, шукати вихід з цієї ситуації. Як показала практика виходу не було, треба було йти на роботу, хоч і не хотілося, але все ж зібравшись з силами Герой на неї пішов, суть роботи вже давно його не цікавила всі процеси були поставлені на рефлекси і іноді задавалось що в свідомості випадали цілі години роботи і ніби зараз 11 ранку а тут кліпаєш очима і вже 4 вечора і день добігає кінця. В процесі дня від однієї знайомої в фейсбуці прийшло приватне повідомлення з пропозицією попити кави, якщо буде вільний час вечері. Що ж не бачачи альтернативи ну і з думкою що спілкування з живою людиною куди краще ніж сидіння в квартирі та деградація у екрану монітору за переглядом котиків чи ще якоїсь біль жорсткої он-лайн порнографії, надихнуло Героя погодитись на таку пропозицію.
Зустрівшись з Героїнею поруч з центральною вулицею міста, вони взяли досить поганої на смак кави і стояли якийсь час спілкувались про роботу.
За розмовою пройшло десь пів години, можливо година. В цей час місто вже вкрила темрява і засвітились вогні будівель, то було історична центральна частина славетного міста, все стало красивим і в водночас ділилось з тобою колосальною енергією, яку ти хотів передати іншим, людям яких ти не знав, які йшли з роботи додому втомлені та сірі, понеділок.. складний день для людства.
- мабуть вже пора додому йти?
- так я теж про це подумав, ти кудою їхатимеш?
- піду через Поділ, далі вже побачимо
- хм.. тоді я з тобою, все одно вдома нічого робити, я там деградую
- погоджуюсь.
Прогулянка вечірнім весняним містом після холодної затяжної зими саме те що було потрібно цим двом, ну одному з них точно було…
Будівлі навколо все гарне, спілкування на різні теми , від того хто що любить їсти до складних філософських тем, час минав швидко, а втома після роботи, та що була, кудись потроху зникла. Вони йшли, вже яскравими кольорами загорівся поділ, його набережні та старовинні будівлі.
- Згадалося.. які ти знаєш круті місця в Києві? Бувала колись на Щекавиці? То найкрутіша обзорка Києва, там мало людей майже нікого немає.. і це ніяких туристів тільки місцеві, о а ще там купа цих фруктових дерев, ми там постійно тиримо абрикоси, і пофіг що нам по 26 років, і ще це шовковиця синя.. мм вона там нереально гіганська, можу тобі показати це місце. Ходімо?
- пішли часу все одно вдосталь
Вони пішли, підйом гірка, багнюка і фраза «о мої колись білі кросівки»
Кульмінація, вогні нічного міста весь лівий берег Дніпра, Труханів острів, пішохідний, московський та новий міст, нічний поділ, все що можна побачити в Києві видно звідси, і там прекрасно.. Там відпочивала душа. Спогади які викликало це місце у Героя були неоднозначні, тут пройшли найцікавіші моменти його життя, і водночас дуже сумні, а ще розуміння того що це спогади і ці моменти вже не повторити, та і цивілізація вже наступала на це трохи дике місце в Києві новобудови, руйнування гори, забудова.. нищили природу того що він любив. Та треба було відкинути все це і переключитись на позитив, все ж прогулянка з другом «навіщо когось грузити своїми проблемами»
- то що які ти місця Києва знаєш?
- ну з того що я люблю це Корабель на Рибальському острові, там дуже класно, рекомендую сходи, а ще в парку дружби народів дуже круто, особливо якщо зайти далеко, там спокійно і красиво,
- це той парк що між московськими мостами?
- ага той
- о там класно я якось там бував поруч з єкстрім-парком….
Час йшов, прогулянка продовжувалась, а далі що? розмови, вхід в промзони міста поруч з петрівкою, легенди героя про автостоп, лекція «про робити добро» і те що якщо ти робиш його людям не задумуючись над тим воно як карма завжди до тебе повертається в самий неочікуваний момент, але не треба з цим перебільшувати, бо люди люблять сідати на голову.
І все, це було вже пів на дванадцяту ночі, Герою потрібно було їхати в інший кінець міста додому, а подруга пішла далі, вона зробила правильний вибір, Герою теж треба було йти далі а не сідати в метро і їхати на вокзал, хоча і він підготував для нього нову зустріч зі старим знайомим, але Герой цього не знав, він жалкував що не пішов далі, і пофігу було на час, завжди є таксі і то лише відмазка що пора додому, та ця прогулянка допомогла йому відпочити, найкраще що могло статись за останні пару місяців. Ця прогулянка і розмови ні про що і про все й одразу, теми розмов, енергія суть, обмін найголовнішим, думками, то саме те що було, сьогодні, зараз!
Карма, все повертається,це карма героя, оскільки вона допомогла йому зробити вірний вибір в подальшому, та це теж вже інша історія, яку можливо хтось і колись дізнається, а можливо і не було ніякого продовження? Можливо то був кінець, і все то вигадана автором.
То був день який дав заряд на написання трохи дивної, але цікавої історії, а правдива вона чи ні знають Лише Герой та Героїня, і вам вони нічого не розкажуть…