Навколо був дуже густий туман.. сиро і здавалось ніби хмари нависали над головою. Все навколо нагадувало початок фільму жахів, не вистачало лише привидів які в будь який момент могли з’явитись з туману, густого як молоко, досить банально порівнювати туман з молоком, чому не з кефіром? Тим більше в такій моторошній ситуації. Насправді то один з моментів коли хочеться написати правду, але цього робити не можна, бо всі ми люди і всім про всіх знати зовсім не обов'язково, достатньо лише замінити імена і вам здаватиметься що ця історія не про вас, а про когось іншого.
Починалась сильна злива, туман розсіявся, в повітрі запахло озоном, скоріш за все будуть блискавки, запах озону завжди буває перед блис… грім, спалах в небі, яскраво червоний, переходить у сине, дуже гарний і викликає неймовірний страх з захопленням, малюючи в небі красиві лінії, влучає в величезного сталевого монстра, іскри, запах горілої сталі, все це відбувається насправді. Ніде сховатись, єдина надія що серед всього цього жаху, вітру кошмару грози що налетіла на спокійне ще десять хвилин тому місце посеред поля, десь між Кіровоградом І Олександрією, тебе захистять ці сталеві монстри, а чи зможуть? Такого точно ніхто з нас не очікував в той момент, всі їхали дивитись на монстрів зі сталі, великі машини, а побачили, природу її силу могутність, і те що ми всі в цьому кошмарі лише маленькі люди, таких штормів я не бачив навіть в горах, а в них я бачив багато чого, та там була можливість сховатись, а тут, тут поле. Що вчать нас в школі в дитинстві? якщо гроза з блискавками в полі то треба ховатись десь в низинах і подалі від металу, вимикати телефони і чекати. Та в цьому пеклі немає на що чекати, тут навколо метал, вода і поле, це кар’єри, колишні, майбутні, закинуті, просто мрія стімпанку, по іншому не скажеш, не вистачає лише генно-модифікованих мутантів людей, а може ми всі вже мутанти? Знову запах озону, гуркіт.. страх, відчуття тваринного страху, інстинкти кричать про те що треба ховатись. Навколо в паніці бігають інші щось кричать, ні слова не чути, штормовий вітер все глушить, страх.. Єдине що з тобою завжди це твій страх, єдине чому можна вірити і що врятує тебе в будь який ситуації, не навички, не рефлекси і не інстинкти це страх, страх за життя, самозбереження? Ось що вам потрібно вам потрібно себе врятувати, захистити, створити свою зону комфорту і не пускати в неї грозу. Так чому ж ви намагаєтесь лізти у життя інших, для яких гроза, шторм, запах озону і страх є цією зоною комфорту, Люди схаменіться ваш світ не є єдино вірним, не заважайте жити іншим, якщо стадо виховало в вас мораль, чи її вам в голову вклала релігія, або можливо ви в школі цьому навчили, не лізьте у життя ненормальних людей, воно тільки для вас неправильне і незрозуміле, а для нас це сенс життя, ця гроза, це те чого ми хочемо, вітер веде нас в дорозі, а ви розмножуйтесь і живіть як вас вчили.
P.S. Тест на свідомість.
P.S.S 12 хвилин на написання і редагування, рекорд.